Історію Полтавського (Дніпровського) гірничо-збагачувального комбінату умовно можна поділити на декілька етапів, кожен з яких був важливим, напруженим, на кожному вирішувались значні задачі.

І-й етап – підготовчий, охоплює період з 1954 по 1961 роки. На протязі семи років вчені, узагальнивши результати багаторічних досліджень, зробили висновки про доцільність промислової розробки родовищ Кременчуцької магнітної аномалії. На основі висновків було прийнято рішення про будівництво Дніпровського гірничо-збагачувального комбінату. Міністерством чорної металургії СРСР були затверджені техніко-економічні розрахунки по розробці родовищ, а Держпланом УРСР прийнято протокольне рішення про проектування розробки і збагачення магнетитових залізистих кварцитів на основі руд Горішньо-Плавнівського родовища.

Постановою РМ УРСР № 14980 від 08.09.1960 року було затверджено «Короткий зміст проектного завдання», а в листопаді того ж року прийнято спільну Постанову ЦК КПУ та РМ УРСР № 1923 «Про підготовку будівництва Дніпровського гірничо-збагачувального комбінату, Кременчуцького нафтопереробного заводу та інших об’єктів Полтавського економічно-адміністративного району».

14.12.1960 року постановою Полтавського Раднаргоспу для будівництва Дніпровського ГЗК був організований новий трест «Кременчукрудбуд», створена дирекція нового комбінату. Протягом зими та весни 1961 року здійснювались підготовчі роботи, завозилась техніка, механізми, обладнання та матеріали, вирішувались побутові проблеми влаштованих на будівництво працівників. 15 липня – початок розкривних робіт в кар’єрі.

З 1962 року почався 2-й етап історії ГЗК – будівництво першої черги, що закінчився в 1970 році введенням в експлуатацію першої черги Дніпровського гірничо-збагачувального комбінату. 16.05.1963 року на Камиш-Бурунський ГЗК була відправлена перша партія сирої руди для промислової проби. Протягом дев’яти років був підготовлений для експлуатації кар’єр, дробильно-збагачувальний комплекс з потужною допоміжною базою, а в новозбудованому для гірників місті Комсомольську – житловий масив та об’єкти соцкультпобуту. Всі вісім секцій на збагачувальній фабриці були введені в експлуатацію протягом року.

В січні 1970 року РМ СРСР видала розпорядження № 19-р про розробку технічного проекту розширення Дніпровського ГЗК. МЧМ СРСР наказом № 40 від 19.01.1970 року доручило НДІ «Южгіпроруда» розробити технічний проект розширення та реконструкції Дніпровського ГЗК

27 лютого 1970 року – отримано перший залізорудний концентрат на першій секції збагачувальної фабрики. Саме ця дата традиційно відзначається як ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Полтавського (Дніпровського) ГЗК. 25.03.1970 року з Комсомольська на Макіївський металургійний комбінат було відправлено два ешелони залізорудного концентрату.

3-й етап охоплює період з 1971 по 1992 роки, протягом яких суттєво здійснено розширення та реконструкцію кар’єру, будівництво другої дробильно-збагачувальної фабрики, корпусів сухої магнітної сепарації, фабрик збагачення, здійснено розширення хвостового господарства й оборотного водо забезпечення. Реконструкцію й будівництво зовнішнього та внутрішньо фабричного залізничного транспорту, будівництво річкового порту для відвантаження окатків споживачам водним шляхом, а також будівництво об’єктів енергозбереження комбінату, ремонтного й господарського значення.

29.12.1972 року наказом Мінчормету СРСР № 899 затверджено технічний проект розширення й реконструкції Дніпровського ГЗК, що передбачає збільшення проектних потужностей по видобутку руди до 34 млн. тон і виробництву 14 млн. тон залізорудного концентрату. Реалізація проекту завершена в 1979 році.

Будівництво двох фабрик огрудкування (№1 та №2) проектною потужністю по 6 млн. тон окатків на рік кожна, виконано по окремим технічним проектам, затвердженим МЧМ СРСР наказами №567 від 04.08.1975 та №1138 від 30.12.1977 років. В квітні 1977 року була введена в експлуатацію 1-ша, а в лютому 1978 року – 2-га технологічні лінії по виробництву окатків фабрики огрудкування № 1 (ЦВО-1). В березні 1978 року повністю була введена в експлуатацію фабрика огрудкування № 1. Основне обладнання по схемі «решітка – трубчата піч – кільцевий охолоджувач» придбано в американської фірми «Алліс Чалмерс». Протягом 1980 року були введені в експлуатацію 3-тя та 4-та технологічні лінії по виробництву окатків фабрики огрудкування № 2 (ЦВО-2), та введена в експлуатацію сама фабрика.

8 травня 1981 року Дніпровський ГЗК згідно з наказом № 233 Мінчормета УРСР було перейменовано в Полтавський ГЗК. 02.03.1983 року наказом МЧМ СРСР № 718 було затверджено проект розкриття та відпрацювання глибинних горизонтів кар’єру Полтавського ГЗК. В проекті були визначені головні технічні рішення по відпрацюванню Горішньо-Плавнівського та Лавриківського родовищ залізистих кварцитів в нових гірничо-геологічних умовах на глибині від 150 до 300 метрів та встановлені межі кар’єру для відпрацювання всіх балансових запасів до глибини 700 метрів. З 1984 по 2003 роки в кар’єрі використовувалась циклічно-поточна технологія з розташуванням розвантажувального майданчика з дробаркою попереднього подрібнення ККД – 1500/180 на горизонті мінус 25 метрів, шириною транспортерної стрічки 2000 мм та проектною потужністю 18 млн. тон руди на рік.

В зв’язку з набуттям Україною незалежності, переходом промисловості на ринкові відносини, початком приватизації, в 1992 році почався 4-й етап історії Полтавського ГЗК. В 1992 році комбінат видав завдання інституту «Укргіпроруда» на виконання проекту відпрацювання родовищ Полтавського ГЗК. При виконанні проекту були уточнення: порядок та напрямок розвитку гірничих робіт до 2010 року і на перспективу, обсяги видобутку руди та розкривних порід, порядок розкриття та відпрацювання нижніх горизонтів, а також нових ділянок кар’єру.

30.12.1994 року наказом № 401 Міністерства промисловості України затверджено відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ «Полтавський ГЗК»), шляхом перетворення Полтавського державного ГЗК у відкрите акціонерне товариство, в зв’язку з указом президента України № 210 від 15.06.1993 року «Про корпоратизацію підприємств». Установником ВАТ «Полтавський ГЗК» була держава в особі Міністерства промисловості України. Всі 100% акцій комбінату знаходились в державній власності. Наказом Фонду державного майна України № 29-ДПК від 06.02.1995 року видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ «Полтавський ГЗК» шляхом продажу акцій.

13.05.1996 в кар’єрі Дніпровського рудоуправління було введено в експлуатацію мобільний дробильно-конвеєрний комплекс з відвалоформувачем (ДКК) фірми «KRUPP» із завантаженням в дробарку попереднього подрібнення на відмітці мінус 77 м. Проектна потужність ДКК – до 2500 тон на годину (12 млн. тон на рік).

Перші збори акціонерів ВАТ «Полтавський ГЗК» відбулись 09.12.1996 року. Фонд державного майна України видав наказ № 1894 від 17.10.2001 року про виконання плану розміщення акцій ВАТ «Полтавський ГЗК» та завершення приватизації.

В серпні 2002 року ВАТ «Полтавський ГЗК» отримав спеціальний дозвіл (ліцензію) № 2768 на промислову розробку Єристівського родовища залізистих кварцитів. Постановою КМ України № 1249 від 22.04.2004 року узгоджені дані по місцю розробки кар’єра Єристівського родовища.       

 26 грудня 2002 року вперше в чорній металургії України та країн СНД на Полтавському ГЗК було впроваджено технологію флотаційного доведення концентрату, що дозволяє виробляти високоякісні окатки з вмістом заліза 65%, з пониженим вмістом кремнезему та інших домішок.

05 червня 2007 року компанія Ferrexpo Plc, основним активом якої є ВАТ «Полтавський ГЗК», перша серед українських підприємств розмістила акції на Лондонській фондовій біржі. За результатами первинного розміщення 25% своїх акцій Ferrexpo залучила близько 457 млн. амер. дол. Це IPO досі вважається найбільшим і вдалим первинним розміщенням акцій української компанії.

В 2007 році розпочалась потужна модернізація парку гірничої техніки Дніпровського рудоуправління та ГТЦ: закуповуються гідравлічні екскаватори японських фірм НІТАСНІ та KOMATSU, бурові верстати PV 275, американські самоскиди САТ 785 вантажопідйомністю 136 тон та інша техніка кращих світових зразків. В 2012 році в модернізацію комбінату було інвестовано більше 1,7 млрд. гривень.

26 жовтня 2013 року був здійснений видобуток першої мільярдної тонни залізної руди у кар’єрі ВАТ «Полтавський ГЗК».

Електронну версію нашого фотоальбому можна переглянути тут.